
Я – вчитель! І цим горджуся.
Вже 18 років переступаю поріг школи, щоб передати всі свої вміння, знання учням, які в майбутньому, надіюсь, стануть кваліфікованими спеціалістами, вихованими, добрими людьми.
Весь навчальний процес будую на принципах: гуманізму, демократичності, співпереживання, творчості й успіху, індивідуально-творчого підходу, довіри та підтримки.
Тема, яку я впроваджую в життя дуже важлива. Я бачу, що в учнів зростає рівень самооцінки, вони розуміють важливість здобутих математичних знань, у них з’являється бажання застосовувати дані знання, а, головне – це любов до математики та фізики.
Мої випускники – це творчі особистості, томущо я разом з ними: творчо мислила, творчо діяла, творчо спілкувалася. Переконана, що тільки перебуваючи в постійному активному пошуку нових індивідуальних підходів та творчої активності, можна досягти певних результатів. Я радію будь-якому, хоч і маленькому, успіху своїх учнів. Учасники та переможці олімпіад з фізики, переможці математичного конкурсу ім. М.В.Остроградського, лауреати МАН з астрономії; предметні конкурси «Кенгуру», «Левеня», «Геліантус»; просто гарно написані контрольні роботи – це клопітка праця вчителя та учня. Математика – складна наука. Та я переконана сама і намагаюся довести дітям, що ті люди, які добре знають ази цього предмету, вони в майбутньому «володіють світом». І, коли чую від учнів: «Галина Вікторівна! Мені дуже подобається математика», розумію: я - на вірному шляху.
Постійно вчуся, намагаюся вдосконалюватися. Вдячна вчителям, які вчили мене в школі, мудрим колегам, у яких я переймаю досвід під час МО з математики та фізики. Працюю над собою, тому що твердо знаю:
«Якщо хочеш змінити світ, почни з себе». Тому, я перебуваю в постійному пошуку нових ідей, які дадуть підстави, щоб піднятися ще на одну сходинку в очах моїх колег, рідних, а, головне – моїх учнів.
Я – невід’ємна частина школи. Намагаюся не бути осторонь всього навчально-виховного процесу. Стараюся сама і цього ж вимагаю від своїх вихованців. Я з дітьми на уроках, поряд під час заходів, не відмовляю в допомозі. Знаю точно, що важливим у школі є той момент, який дасть передумови, щоб кожна дитина відчула, що вона потрібна. Тому з моїх уст часто можна почути: «Ти зможеш..», «У тебе обов’язково вийде…», «Ви в мене – найкращі!». Настрій вчителя передається його учням, тому я стараюся залишати всі свої проблеми за дверима класу, посміхаюся і йду до дітей. Для себе вибрала тип спілкування, який, на мою думку, найбільш ефективний в цей час: вчитель - товариш, вчитель – порадник, вчитель – надія. Так хочеться, щоб те, що ти говориш, те, що ти робиш, закарбовувалося в дитячих душах і ставало взірцем. Якщо учні, їхні батьки, колеги по роботі гордяться вчителем – це означає, що його діяльність цього заслуговує. Саме це – моя мета, до якої я йду.
Так, я – вчитель! І цим горджуся. Щиро вірю, що ніколи не пошкодую про обраний мною шлях. Шлях, який не є легким, шлях, в кінці якого бачиш дорослих людей, своїх колишніх учнів. А на душі стає так тепло та затишно від розуміння того, шо в основі їхнього успіху в роботі, професійній діяльності або просто щасливого сімейного життя є і твоя, вчительська, хоч і маленька, заслуга.
Портфоліо з досвіду роботи:

|